• Синаксар у неділю Всіх Святи

    Стихи:
    Господа нашого друзів всіх прославлю я.
    А всякий, хто бажає, нехай вступить у їх сонм.

    У цей день, в неділю першу по П’ятдесятниці, здійснюємо святкування всім святим по всій вселенній – в Азії, Лівії та Європі, на півночі і півдні. Сьогоднішнє свято Божественні отці визначили звершувати після сходження Всесвятого Духа, якби вказуючи, що все це здійснене через апостолів Його пришестям, яке умудрило і просвітило тих, що походять від нашого змішання, повернувши їм [колишню гідність людини] для заповнення відпалого ангельського чину, і через Христа до Бога привело: одних – мучеництвом і кров’ю, інших – доброчесним життям і звичаями.

    І ось, здійснюється те, що перевершує всяке єство. Бо Дух Святий, за природою своєю володіючи устремлінням вгору, сходить у вигляді вогню, а прах земний, що за єством прагне вниз, до небес сходить, і це тілесне наше змішання. Адже плоть наша, раніше прийнята і обожена Богом Словом, возвишена і по правиці слави Отчої возсівши, нині, згідно з обітницею, усіх, що бажають, притягує до себе (див. Йо 12,32), так як би Бог Слово показав діла примирення і якусь провидінну мету приходу свого у плоті і домобудівництва [1]. Бо передше відкинутих – неосвічений народ язичників – приводить Він до єднання і до дружби з собою, тоді як людська природа приносить Богу, немов якесь начало, тих, хто благими ділами своїми були в ній різним чином вправні. Отже, ось перше міркування, по якому ми здійснюємо святкування всім Святим.

    11 июня 2017 читати далі

  • Синаксар в неділю святої П’ятдесятниці

    Стихи:
    В подуві бурхливому язиковогненно подає
    Христос Божественного Духа апостолам.
    Вилився Дух у день цей великий рибалкам.

    У цей день, в неділю восьму після Пасхи, Святу П’ятдесятницю святкуємо і це свято запозичене нами з священних книг євреїв. Бо як ті святкують у себе П’ятдесятницю, шануючи число сім, і тому ще, що вони, провівши в пустелі п’ятдесят днів після Пасхи, прийняли закон – так і ми, святкуючи п’ятдесят днів після Пасхи, приймаємо Святого Духа, Який встановлює закон, що наставляє на всяку істину і нахиляє до богоугодного діла.

    04 июня 2017 читати далі

  • Синаксар у неділю святих 318 Богоносних отців, що в Нікеї

    Стихи:
    Світил обраних собор:
    Світловидні, просвітіть думки мої.

    Стихи:
    Арій, що Сина назвав чужим сущності Отчій,
    Сам став відкинутий і чужий славі Божій.

    У цей день, в неділю сьому після Пасхи, святкуємо пам’ять першого собору, що був у Нікеї, і згадуємо трьохсот вісімнадцять Богоносних отців з наступних причин.

    Оскільки Господь Ісус Христос, прийнявши нашу плоть, невимовним чином виконав весь задум щодо нас і повернувся до Престолу Отця, то святі мужі, бажаючи показати, що Син Божий воістину став Людиною, що досконала Людина і одночасно Бог вознісся і сів по правиці величі Отця в вишніх, і що цей собор святих отців таким Його проголосив та ісповідував, що Він має одну сутність з Отцем і почитається з Ним нарівні, – встановили після славного Вознесення нинішнє свято, як би збільшуючи тим самим зібрання стількох отців, які це проповідують: у плоті істинного Бога, Який вознісся, і в плоті ж досконалу Людину.

    Собор цей відбувся за імператора Константина Великого, двадцятого року його царювання. Після припинення гонінь [1] він править спершу в Римі, а потім, у 5838 році від створення світу творить всеславний град, названий його ім’ям – Константинополь.

    28 мая 2017 читати далі

  • «Переді мною відкривається сяюче церковне видовище». Свт. Іоан Золотоустий слово третє на Вознесіння Господнє

    Вознесіння Господнє, середина. 16 ст. НМЛ

    Переді мною відкривається сяюче церковне видовище, яке викликає не суєтний сміх у людей, а шалену скорботу в диявола. Він бачить у вишніх Той Корінь, Який воскрешає мертвих, котрі знаходяться в пеклі; він бачить, що Той, Хто на землі був відданий ним на хресну смерть, тепер дивиться з неба; бачить, що земля наповнилася ангелами; бачить, що повітря незвичайно стає прохідним; бачить, що небесні сили виходять назустріч, і чує, що одні говорять: «Піднімайте, врата, верхи ваші, — ї ввійде Цар слави!» (Пс. 23, 7), а інші, у свою чергу, зустрічаючи і супроводжуючи Христа, викликують: «Господь могутній у бою» (Пс. 23, 8). У якому «бою»? У тому, який Він почав за нас із загальним ворогом. Останнього не міг подолати ніхто з людей: ані з пророків, ані з праведників. Усі знаходилися під тиранією смерті, яка тоді царювала, поки не явився Цар віків, Який, зв’язавши сильного, забрав у нього зброю.

    Коли Господа прибивали до хреста, тоді сили небесні від цього були у здивуванні, все створіння було в тривозі, бачачи нове таїнство і споглядаючи страшне видовище, що відбувалося на землі. Земля захиталася, море зрушилося, схвилювалася безодня, все творіння охопив страх: жахнулися світила небесні, сонце і місяць утікали, зірки померкли, день не вистояв. Після того, як роздерлася в храмі завіса, наляканий ангел полетів звідти. Темрява покрила землю, стихії втратили свій порядок, день змінився. Бачачи свого Господа і Творця висячим на древі, творіння не могли перенести цього. Тоді пекло зруйнувалося, його ворота розбилися і замки були зламані. Давид, пророкуючи про це, говорив: «Бо розбив брами мідні і замки залізні зламав» (Пс. 106, 16). Смерть, яка досі царювала, була скинута під ноги Христові і з тріумфом забрана, як полонянка. Воскресаючи нетлінним і преславним тілом, Він знищив силу ворога, зруйнував його задуми, зійшов у царство пекла, зруйнував ворожий престол, скинув з ворога діадему, знищив його царські жезли і сказав невільникам, котрі знаходилися в пеклі:

    25 мая 2017 читати далі

  • Синаксар у шосту неділю після Пасхи, про сліпого

    Стихи:
    Світла Подателю, від Світла бувши Світлом,
    Сліпородженому очі Ти даруєш, Слове.

    У цей день, в шосту неділю після Пасхи, святкуємо чудо Господа Бога і Спаса нашого Ісуса Христа, створене над сліпим від народження. Чудо це, подібно колишньому з самарянкою і розслабленим, також здійснилося при посередництві води. Сталося ж воно так. Коли Христос у розмові з юдеями оголосив себе рівним Отцю і сказав: Перше, ніж був Авраам, Я є (Йо 8,58), ті метали в Нього камені.

    Він же, віддалившись звідти, бачить сліпця, що спотикається, який і народився таким, маючи лише обриси очей і заглиблення замість них. Отже, коли Спаситель зустрічає його в такому стані, учні запитують: Хто згрішив? Він – чи батьки його, що сліпим він уродився? (Йо 9,2), бо чули, як Він говорив розслабленому: Оце ти видужав, – тож не гріши більше (Йо 5,14), і що гріх батьків на дітях (пор. Єр 32,18). Окрім того, [серед деяких юдеїв] панувало епікурейське переконання [1], ніби душі існують передше [ніж виникає тіло], і ті з них, що в безплотному образі згрішили, зводяться в тіла. Відкинувши все подібне, Христос сказав: «Не тому він сліпий, але це для того, щоб на ньому явились діла Божі (пор. Йо 9,3), тобто, [мав Він на увазі] мої». Бо тут не про Отця мова, оскільки сполучник «щоб» вказує на вирок, а не на причину.

    21 мая 2017 читати далі

  • Синаксар у п’яту неділю після Пасхи, про самарянку

    Стихи:
    Ти, до криниці прийшовши за тлінною водою,
    Черпаєш воду живу, нею омиваєш гріхи.

    У цей день, в п’яту неділю після Пасхи, здійснюємо святкування Самарянки: оскільки Христос в цей день з усією ясністю об’явив себе Месією, що означає Христос або «Помазаник» (бо меса по-єврейському означає «єлей»), то нинішнє свято від того, вважаю я, і призначене на неділю, найближчу до переполовення П’ятдесятниці.

    І як у неділю перед цим Господь робить чудо в купелі, так в цей день – при криниці Якова, яку сам Яків викопав і подарував своєму синові Йосифові (див. Бут 48,22). Було то особливе місце, де багато міст населяли самаряни, і при тому розташоване поблизу гори Сомор.

    14 мая 2017 читати далі

  • Синаксар у четверту неділю після Пасхи, про розслабленого

    Стихи:
    Слово Христа укріпляє розслабленого:
    Саме слово є зціленням.

    У цей день, в четверту неділю після Пасхи, здійснюємо воспоминання про розслабленого і за звичаєм святкуємо це чудо.

    Святкувати чудо над розслабленим належиться тут і тому, що Христос вчинив його під час єврейської П’ятидесятниці. Прийшовши до Єрусалиму на свято, Він увійшов до купелі з п’ятьма критими ходами, яку побудував Соломон і яка називалася Овечою, бо там мили нутрощі овець, яких заколювали для жертвоприношення в храмі, або тому, що всякий, хто входив туди першим, як тільки вода раз в році порушувалась ангелом, ставав здоровим.

    І ось, знаходить там чоловіка, який перебуває в недузі тридцять і вісім років та не має нікого, хто кинув би його, лежачого марно, в воду. Отже, навчаємося звідси, яким благом є терпіння і твердість, і одночасно того, що Бог, оскільки належало з’явитися дару Хрещення, яке очищає всякий гріх, передбачив у Старому Завіті чудеса від води, щоб дар сей, коли з’явиться, був з готовністю прийнятий.

    07 мая 2017 читати далі