• Святі отці Церкви про Різдво Христове

    Святий Афанасій Великий, архиєпископ Олександрійський. Бог створив людину і забажав, щоб вона перебувала в нетлінні. Але люди, занедбавшись і ухилившись від устремління розуму свого до Бога, зупинившись думкою на злому і сформувавши його для себе, підпали під те смертне осудження, яким спершу погрожував їм Бог, і не залишились вже такими, якими були створені, але як подумали, так і розтлились. І смерть, запанувавши, оволоділа ними, тому що переступ заповіді повернув їх у природній стан, щоб так, як створені вони були з нічого, так в самому буті, з часом, за всією справедливістю зазнали тління. Якщо ж люди підпали під природнє тління, і втратили благодать Божого образу: то, що могло інше звершитися: або в кому іншому була потреба для повернення такої благодаті відновлення людей, окрім Самого Бога-Слова, Який із нічого створив всю Вселенну на початку? Йому належало – і тлінне привести знову в нетлінне, і зберегти те, що було найдорожчим для Отця. Оскільки Він – Отче Слово і вище за всіх: то природнім чином Він один тільки міг все відтворити, Він один йшов до того, щоб за всіх постраждати і за всіх бути заступником перед Богом Отцем.

    Святий Єфрем Сирін. Розумна і розсудлива людина вибирає одне із двох: або сон приємний, який не збурюється тужливими і скорботними турботами, або святе і корисне бдіння. Чому б нам не вибрати останнього? Сьогодні ніч – сама найсвітліша: бо цієї ночі народжується Винуватець світла, щоб розсіяти морок і темряву, які окутують нас. Не допустимо, щоб наше бдіння збурювалось, якою небудь життєвою турботою, нехай буде слух нас нічим не обтяжений, погляд очей наших ціломудренний, помисли серця нашого чистими і слово вуст наших благорозумне.

    07 января 2018 читати далі

  • Бесіда свт. Іоана Золотоустого в день Різдва Спасителя нашого Ісуса Христа

    «Різдво Христове», середини XVI ст. з с. Трушевичі

    Ця бесіда була виголошена Золотоустим, як вважають, 25 грудня 386 року. Раніше в Антіохії, як і скрізь на Сході, Різдво Христове святкували в один день із Богоявленням, 6 грудня. Звичай святкувати Різдво 25 грудня був принесений із Заходу приблизно за 10 років до цього, а тому був новим для Антіохійської Церкви. Це спричинило серед Антіохійської пастви суперечки: одні визнавали його, інші відкидали. Цією бесідою Святитель хотів припинити ці суперечки і наводить три докази на користь того, що день Різдва Христового необхідно святкувати окремо, 25 грудня. – Ред.

    День, який тоді ще не був загальновідомим,
    але незабаром перед тим став відомим від деяких,
    що прийшли із Заходу і сповістили про нього

    1. Те, через що колись печалилися праотці і що провіщали пророки, що бажали бачити праведники, те сьогодні звершилося. «Бог на землі явився в плоті і перебував між людьми» (Вар. 3, 38). Тому радіймо і веселімося, улюблені. Бо коли Іоан, ще будучи в утробі матері, заграв радісно під час приходу Марії до Єлизавети, то тим більше ми, які дивимося не на Марію, а на Самого Спасителя нашого, народженого сьогодні, повинні радіти і веселитися, захоплюватися й дивуватися величі домобудівництва (Божого), яке перевершує всякий розум. Уяви, як було б велично, якби ми побачили сонце, що зійшло з небес, іде по землі і виливає на всіх своє проміння. Якщо ж було б дивно бачити таку подію із видимим для всіх світилом, то подумай і розсуди тепер, як велично бачити Сонце правди, що виливає Своє проміння з нашої плоті і просвічує наші душі. Давно я прагнув бачити цей день і не просто бачити, але при такій безлічі народу, і безперестану молився, щоб наше зібрання було таким велелюдним, яким бачимо його тепер.

    07 января 2018 читати далі

  • Святитель Дмитро Туптало (Ростовський) - Слово на Покров Пресвятої владичиці нашої Богородиці

    Покрова кін. 15 ц. Дмитра, с. Бінчарова.

    В останні люті часи, коли примножилися гріхи наші, примножилися й біди на нас, і це сповнюється за словом святого Павла: "Бідиа від розбійників, біди від родичівб, біди від поган, біди по містах, біди по пустелі, біди в морі, біди в братах фальшивих"[1]. Коли на сповнення слів самого Господа "постане народ на народ і царство на царство, і голод, мор та землетруси настануть місцями"[2]; коли докучають нам нашестя іншоплемінних, міжусобні війни і смертоносні рани, тоді Пречиста і Преблагословенна Діва Марія, Матір Господня, подає нам покров свій на захист, щоб від усіляких нас бід увільнити, від голоду, пагуби й землетрусу захистити, від війни та рани покрити — і збереже нас під своїм покровом неушкоджених, чого звіщання учинилось у царському Константинограді, у царство Лева Премудрого, царя благочестивого у церкві преславної Пресвятої Богородиці, котра у Влахернах.

    Коли творилося всеношне співання у день недільний, місяця жовтня, у перший день, і багато людей тоді стояло, о четвертій годині ночі святий Андрій, що був Христа ради юродивий, звів очі свої горі й побачив Небесну царицю, покровительку цілого світу, Пресвяту Діву Богородицю, що стояла в повітрі й молилася, сонячним сяючи світлом і покриваючи людей чесним своїм омофором[3]. Це побачивши, святий Андрій сказав до учня свого, блаженного Єпифанія: "Чи бачиш, брате, царицю і пані усіх, що молиться про цілий світ?"[4]. Він же рече: "Бачу, святий отче, і жахаюся!"

    13 октября 2017 читати далі

  • «МИ СЛАВИМО ХРЕСТ, І ВСЯ ЦЕРКВА НАПОВНЮЄТЬСЯ БЛИСКОМ СЛАВИ» (Слово на Всеславнне Воздвиження Хреста святителя Андрея, архиєпископа Критського)

    Воздвиження Чесного Хреста. 1 пол. 17 века Волинь ВКМ

    Ми славимо Хрест, і вся Церква наповнюється блиском слави. Ми славимо Хрест, і обличчя всієї вселенної освітлюється сяйвом радості. Ми славимо Хрест, і розсівається морок, і розливається світло. Ми славимо Хрест, і з Розп’ятим підносимося, щоб, залишивши внизу землю разом з гріхом, здобувати небо й небесне. Хрест воздвигається, і гамірні клики демонів замовкають. Хрест воздвигається, і ворожа сила сатани, вражена, падає і розбивається. Хрест воздвигається, і всі віруючі сходяться. Хрест воздвигається, і міста торжествують, і народи здійснюють святкування. Так, один вже спогад Хреста спонукає до життєдайної радості і полегшує обтяжливу скорботу. Наскільки ж важливо бачити самий образ Хреста? Споглядання на Хрест вдихає мужність і проганяє страх. Так важливе здобування Хреста! Хто здобув Хрест, той здобув скарб.

    27 сентября 2017 читати далі

  • «НИНІШНЄ СВЯТО Є ДЛЯ НАС ПОЧАТКОМ СВЯТ» (Слово на Різдво Пресвятої Богородиці святителя Андрея, архиєпископа Критського)

    "Різдво Богородиці" Ванівка, серед 15 ст. НМЛ

    Нинішнє свято є для нас початком свят. Будучи межею закону і переміни, воно стає також дверима до благодаті та істини. Воно може ще називатися середнім і останнім. Його початок – закінчення закону; середина – з’єднання крайніх точок, кінець – одкровення істини. «Мета бо закону – Христос» (Рм 10,4), Який, звільняючи нас від букви, приводить до духу. Тут кінець (закону): тому що Законодавець, звершив все, змінив букву на дух і все об’єднав в собі (пор. Еф 1,10), оживляючи закон благодаттю: благодать прийняла закон під своє панування, а закон підкорився благодаті, так що властивості закону і благодаті не зазнали взаємного змішання, а тільки тяжке, рабське і служебне (у законі), божественною силою перемінилося на легке і вільне (в благодаті), щоб ми – як говорить Апостол, - не були підневолені первнями світу (Гл 4,3) і не перебували під рабським ярмом букви закону. Ось вершина Христових до нас добродійств! Ось одкровення таємниці! Ось обоження прийнятого людства – як плід спустошення Богочоловіка.

    20 сентября 2017 читати далі

  • Слово святителя Андрея Критського на Успення Пресвятої Владичиці нашої Богородиці

    Успіння Богородиці, 2 пол. 16 ст.

    Колись ми возвеличили дівственну скинію Богоматері, нині ж заспіваймо пісню погребальну. І нехай ніхто не дорікає мені за те, що взявся за справу, що перевищує мої сили, бо склав я це слово зі смиренням, згідно з даною мною обіцянкою. Нехай також ніхто не дивується, якщо слово буде містити в собі щось відоме лише небагатьом. Отже, явився до гробу Божої Матері незліченний лик богоносців і всі чини смирних Сил, невидимо злетівши з висоти, зібралися на дивне видовище. Богонатхненні душі святих, яких книга Пісня Пісень в духовному сенсі називає дівами(П.п 1,2), були також там, складаючи хори навколо ложа, бо пристойно було, щоб богоугодні душі усопших були присутні при Цариці єства, передували Її переходу, супроводжували Її урочистою ходою і співали пісні на Її відхід.

    Відкрито лежало сяюче світлом тіло Богородиці, те, яке вмістило всю повноту богоначального Слова, яке, будучи видиме на ложі, обгорнуло все творіння пахощами мира.

    Вибрані з богомудрих причасники Святого Духа від прещедрої радості від богоприємної розради почали поперемінно співати натхненні погребальні піснеспіви. Однак пісні ці не були складені ними: їх навчив вимовляти і давав чути Дух Святий. Все, що говорили і слухали піснеславці, незрівнянно перевершуючи наше земне мистецтво, нічим не відрізнялося від звуків Ангелів, торжествуючих на Небесах. Їх висоту, глибину і нескінченну красу описувати не нам, що ніколи не коштували такої приємності: радше, ми повинні вшанувати їх мовчанням, як те, що перевершує наше розуміння. Ми приступимо тільки до того, в чому і успіх приємний, і погрішність не є небезпечна, що не засмутить вченого, і не буде заважко для невченого ...

    27 августа 2017 читати далі

  • «ПРИЙДИ, БЛАГОЧЕСТИВЕ ЗІБРАННЯ, СВЯТКУЙМО НИНІ СВЯТО». Слово преподобного Йоана Дамаскина на преславне Преображення Господа нашого Ісуса Христа

    Преображення с. Поляна сер. 16 ст. НМЛ

    Прийди, благочестиве зібрання, святкуймо нині свято, прийди, восторжествуємо нині з вишніми Силами. Прийдіть слухняні на поклик пророка Давида, заспіваймо Богові нашому, заспіваймо Цареві нашому, заспіваймо: Бо цар усієї землі – Бог, співайте якнайкраще (Пс 47, 8). В нинішній день на Таворі очима людськими було видно невидиме: видно було тіло земне, сяюче Божественним світлом, тіло смертне, що виливає славу Божества. Нині слухом людським чути було нечуване: бо ж Той, Хто являє Себе людиною, об’являється від Небесного Отця Сином Божим, Єдинородним, улюбленим, єдиносущним. Нині Творець і Господь всього з любові до рабів, зодягнувшись в образ раба і ставши по єству і за образом людиною, – саме нині являє в цьому образі красу Свою.

    Прийдіте, позаздримо і ми послуху апостолів, підемо з готовністю на голос Христовий, визнаємо непостидно Сина Бога Живого, зійдемо на гору чеснот – і ми побачимо славу і почуємо невимовні тайни: бо воістину блаженні очі, які бачать, і вуха, які чують те, що багато пророків і царів бажали бачити і чути, але не отримали бажаного (пор. Мт 13, 16-17). Отже, прийдіте і ми, пояснивши по можливості слова Божественного Писання, запропонуємо вечерю вам, добрим гостям, приправлену благодаттю Того, Хто недорікуватим дарував легкий і ясний для мови язик.

    19 августа 2017 читати далі