• ІСТОРІЯ ТА ДУХОВНЕ ЗНАЧЕННЯ СВЯТА ВХОДУ ГОСПОДНЬОГО В ЄРУСАЛИМ

    Вхід Господній у Єрусалим завершує піст святої Чотиридесятниці й, одночасно, розпочинає суворий піст Страсного тижня. Вхід Господній у Єрусалим називають Пальмовою, а в Україні (де не ростуть пальми) Вербною неділею, бо цього дня Ісус Христос урочисто в’їхав до святого міста і люди вітали Його стелячи на землю власний одяг та пальмові гілки. В сучасному світі аналогом такого вшанування є простелений червоний килим яким зустрічають високоповажних гостей. Подія Урочистого Входу Господнього у Єрусалим описана усіма чотирьма Євангелістами: Мф. 21:1-17, Мк. 11:1-11, Лк. 19:29-48, and Ін. 12:12-19.

    Спасительну місію на землі Господь наш Ісус Христос завершив двома величними актами, якими є воскресіння Лазаря і вхід Ісуса Христа до Єрусалима. Ці дві події, свідками яких було багато людей, переконливо свідчили про Христове месіанське посланництво та Його божественність. Тріумф цих двох світлих подій відчинив також браму до останнього акту Христового життя - Його страждання і смерті.

    Від перших віків християнства Східна Церква святкує пам'ять входу Христового до Єрусалима в неділю перед Його світлим Воскресінням. Квітна неділя з давніх-давен вважалася великим Господнім празником і належить до 12-ти найбільших празників церковного року. Вона має також деякі особливі звичаї, яких не мають інші свята. Для кращого розуміння цього свята поглянемо на його історію, духовне значення та звичаї, пов'язані з ним.

    31 марта 2018 читати далі

  • ТОРЖЕСТВО ПРАВОСЛАВ’Я

    «Сія Віра Апостольська,

    сія Віра Отечеська,

    сія Віра Православна,

    сія Віра вселенну утверди»

    (Чин в неділю Торжества Православ’я)

    В православній літургічній традиції преший тиждень Великого посту виділяється особливою суворістю постової дисципліни та особливим, підкреслено покаянним характером богослужінь. В цей період, як правило, припиняється навчання в духовних школах та всі роботи в монастирях, звісно, крім тих, які необхідні для підтримки елементарних вимог побуту. Весь вільний час присвячується молитві. Після тижневого періоду говіння наступає «мала Пасха» – неділя, яка має незвичну та особливу назву«Торжество Православ’я». В своєму конкретно-історичному вимірі ця назва пов’язана з перемогою над іконоборством, яке, хоч і було засуджене на VII Вселенському соборі в 787 році, назавжди зникло з історичної арени тільки століттям пізніше. Останню крапку в іконобрчих дискусіях поставив Константинопольський собор 843 року, який скликали патріарх Мефодій та імператриця Феодора (+867 р.). Власне, після собору, за її ініціативи і відбулось перше святкове богослужіння, яке в той рік випало на першу неділю Великого посту та згодом отримало назву «Торжество Православ’я». Богословською перемогою над іконоборством завершився важливий етап розвитку християнського богослов’я, який почався Третім Вселенським собором (431 рік) та був присвячений формуванню христології – православному вченню про Христа.

    25 февраля 2018 читати далі

  • Святі отці Церкви про Різдво Христове

    Святий Афанасій Великий, архиєпископ Олександрійський. Бог створив людину і забажав, щоб вона перебувала в нетлінні. Але люди, занедбавшись і ухилившись від устремління розуму свого до Бога, зупинившись думкою на злому і сформувавши його для себе, підпали під те смертне осудження, яким спершу погрожував їм Бог, і не залишились вже такими, якими були створені, але як подумали, так і розтлились. І смерть, запанувавши, оволоділа ними, тому що переступ заповіді повернув їх у природній стан, щоб так, як створені вони були з нічого, так в самому буті, з часом, за всією справедливістю зазнали тління. Якщо ж люди підпали під природнє тління, і втратили благодать Божого образу: то, що могло інше звершитися: або в кому іншому була потреба для повернення такої благодаті відновлення людей, окрім Самого Бога-Слова, Який із нічого створив всю Вселенну на початку? Йому належало – і тлінне привести знову в нетлінне, і зберегти те, що було найдорожчим для Отця. Оскільки Він – Отче Слово і вище за всіх: то природнім чином Він один тільки міг все відтворити, Він один йшов до того, щоб за всіх постраждати і за всіх бути заступником перед Богом Отцем.

    Святий Єфрем Сирін. Розумна і розсудлива людина вибирає одне із двох: або сон приємний, який не збурюється тужливими і скорботними турботами, або святе і корисне бдіння. Чому б нам не вибрати останнього? Сьогодні ніч – сама найсвітліша: бо цієї ночі народжується Винуватець світла, щоб розсіяти морок і темряву, які окутують нас. Не допустимо, щоб наше бдіння збурювалось, якою небудь життєвою турботою, нехай буде слух нас нічим не обтяжений, погляд очей наших ціломудренний, помисли серця нашого чистими і слово вуст наших благорозумне.

    07 января 2018 читати далі

  • Бесіда свт. Іоана Золотоустого в день Різдва Спасителя нашого Ісуса Христа

    «Різдво Христове», середини XVI ст. з с. Трушевичі

    Ця бесіда була виголошена Золотоустим, як вважають, 25 грудня 386 року. Раніше в Антіохії, як і скрізь на Сході, Різдво Христове святкували в один день із Богоявленням, 6 грудня. Звичай святкувати Різдво 25 грудня був принесений із Заходу приблизно за 10 років до цього, а тому був новим для Антіохійської Церкви. Це спричинило серед Антіохійської пастви суперечки: одні визнавали його, інші відкидали. Цією бесідою Святитель хотів припинити ці суперечки і наводить три докази на користь того, що день Різдва Христового необхідно святкувати окремо, 25 грудня. – Ред.

    День, який тоді ще не був загальновідомим,
    але незабаром перед тим став відомим від деяких,
    що прийшли із Заходу і сповістили про нього

    1. Те, через що колись печалилися праотці і що провіщали пророки, що бажали бачити праведники, те сьогодні звершилося. «Бог на землі явився в плоті і перебував між людьми» (Вар. 3, 38). Тому радіймо і веселімося, улюблені. Бо коли Іоан, ще будучи в утробі матері, заграв радісно під час приходу Марії до Єлизавети, то тим більше ми, які дивимося не на Марію, а на Самого Спасителя нашого, народженого сьогодні, повинні радіти і веселитися, захоплюватися й дивуватися величі домобудівництва (Божого), яке перевершує всякий розум. Уяви, як було б велично, якби ми побачили сонце, що зійшло з небес, іде по землі і виливає на всіх своє проміння. Якщо ж було б дивно бачити таку подію із видимим для всіх світилом, то подумай і розсуди тепер, як велично бачити Сонце правди, що виливає Своє проміння з нашої плоті і просвічує наші душі. Давно я прагнув бачити цей день і не просто бачити, але при такій безлічі народу, і безперестану молився, щоб наше зібрання було таким велелюдним, яким бачимо його тепер.

    07 января 2018 читати далі

  • Святитель Дмитро Туптало (Ростовський) - Слово на Покров Пресвятої владичиці нашої Богородиці

    Покрова кін. 15 ц. Дмитра, с. Бінчарова.

    В останні люті часи, коли примножилися гріхи наші, примножилися й біди на нас, і це сповнюється за словом святого Павла: "Бідиа від розбійників, біди від родичівб, біди від поган, біди по містах, біди по пустелі, біди в морі, біди в братах фальшивих"[1]. Коли на сповнення слів самого Господа "постане народ на народ і царство на царство, і голод, мор та землетруси настануть місцями"[2]; коли докучають нам нашестя іншоплемінних, міжусобні війни і смертоносні рани, тоді Пречиста і Преблагословенна Діва Марія, Матір Господня, подає нам покров свій на захист, щоб від усіляких нас бід увільнити, від голоду, пагуби й землетрусу захистити, від війни та рани покрити — і збереже нас під своїм покровом неушкоджених, чого звіщання учинилось у царському Константинограді, у царство Лева Премудрого, царя благочестивого у церкві преславної Пресвятої Богородиці, котра у Влахернах.

    Коли творилося всеношне співання у день недільний, місяця жовтня, у перший день, і багато людей тоді стояло, о четвертій годині ночі святий Андрій, що був Христа ради юродивий, звів очі свої горі й побачив Небесну царицю, покровительку цілого світу, Пресвяту Діву Богородицю, що стояла в повітрі й молилася, сонячним сяючи світлом і покриваючи людей чесним своїм омофором[3]. Це побачивши, святий Андрій сказав до учня свого, блаженного Єпифанія: "Чи бачиш, брате, царицю і пані усіх, що молиться про цілий світ?"[4]. Він же рече: "Бачу, святий отче, і жахаюся!"

    13 октября 2017 читати далі

  • «МИ СЛАВИМО ХРЕСТ, І ВСЯ ЦЕРКВА НАПОВНЮЄТЬСЯ БЛИСКОМ СЛАВИ» (Слово на Всеславнне Воздвиження Хреста святителя Андрея, архиєпископа Критського)

    Воздвиження Чесного Хреста. 1 пол. 17 века Волинь ВКМ

    Ми славимо Хрест, і вся Церква наповнюється блиском слави. Ми славимо Хрест, і обличчя всієї вселенної освітлюється сяйвом радості. Ми славимо Хрест, і розсівається морок, і розливається світло. Ми славимо Хрест, і з Розп’ятим підносимося, щоб, залишивши внизу землю разом з гріхом, здобувати небо й небесне. Хрест воздвигається, і гамірні клики демонів замовкають. Хрест воздвигається, і ворожа сила сатани, вражена, падає і розбивається. Хрест воздвигається, і всі віруючі сходяться. Хрест воздвигається, і міста торжествують, і народи здійснюють святкування. Так, один вже спогад Хреста спонукає до життєдайної радості і полегшує обтяжливу скорботу. Наскільки ж важливо бачити самий образ Хреста? Споглядання на Хрест вдихає мужність і проганяє страх. Так важливе здобування Хреста! Хто здобув Хрест, той здобув скарб.

    27 сентября 2017 читати далі

  • «НИНІШНЄ СВЯТО Є ДЛЯ НАС ПОЧАТКОМ СВЯТ» (Слово на Різдво Пресвятої Богородиці святителя Андрея, архиєпископа Критського)

    "Різдво Богородиці" Ванівка, серед 15 ст. НМЛ

    Нинішнє свято є для нас початком свят. Будучи межею закону і переміни, воно стає також дверима до благодаті та істини. Воно може ще називатися середнім і останнім. Його початок – закінчення закону; середина – з’єднання крайніх точок, кінець – одкровення істини. «Мета бо закону – Христос» (Рм 10,4), Який, звільняючи нас від букви, приводить до духу. Тут кінець (закону): тому що Законодавець, звершив все, змінив букву на дух і все об’єднав в собі (пор. Еф 1,10), оживляючи закон благодаттю: благодать прийняла закон під своє панування, а закон підкорився благодаті, так що властивості закону і благодаті не зазнали взаємного змішання, а тільки тяжке, рабське і служебне (у законі), божественною силою перемінилося на легке і вільне (в благодаті), щоб ми – як говорить Апостол, - не були підневолені первнями світу (Гл 4,3) і не перебували під рабським ярмом букви закону. Ось вершина Христових до нас добродійств! Ось одкровення таємниці! Ось обоження прийнятого людства – як плід спустошення Богочоловіка.

    20 сентября 2017 читати далі