• Синаксар у неділю святих 318 Богоносних отців, що в Нікеї

    Стихи:
    Світил обраних собор:
    Світловидні, просвітіть думки мої.

    Стихи:
    Арій, що Сина назвав чужим сущності Отчій,
    Сам став відкинутий і чужий славі Божій.

    У цей день, в неділю сьому після Пасхи, святкуємо пам’ять першого собору, що був у Нікеї, і згадуємо трьохсот вісімнадцять Богоносних отців з наступних причин.

    Оскільки Господь Ісус Христос, прийнявши нашу плоть, невимовним чином виконав весь задум щодо нас і повернувся до Престолу Отця, то святі мужі, бажаючи показати, що Син Божий воістину став Людиною, що досконала Людина і одночасно Бог вознісся і сів по правиці величі Отця в вишніх, і що цей собор святих отців таким Його проголосив та ісповідував, що Він має одну сутність з Отцем і почитається з Ним нарівні, – встановили після славного Вознесення нинішнє свято, як би збільшуючи тим самим зібрання стількох отців, які це проповідують: у плоті істинного Бога, Який вознісся, і в плоті ж досконалу Людину.

    Собор цей відбувся за імператора Константина Великого, двадцятого року його царювання. Після припинення гонінь [1] він править спершу в Римі, а потім, у 5838 році від створення світу творить всеславний град, названий його ім’ям – Константинополь.

    28 мая 2017 читати далі

  • «Переді мною відкривається сяюче церковне видовище». Свт. Іоан Золотоустий слово третє на Вознесіння Господнє

    Вознесіння Господнє, середина. 16 ст. НМЛ

    Переді мною відкривається сяюче церковне видовище, яке викликає не суєтний сміх у людей, а шалену скорботу в диявола. Він бачить у вишніх Той Корінь, Який воскрешає мертвих, котрі знаходяться в пеклі; він бачить, що Той, Хто на землі був відданий ним на хресну смерть, тепер дивиться з неба; бачить, що земля наповнилася ангелами; бачить, що повітря незвичайно стає прохідним; бачить, що небесні сили виходять назустріч, і чує, що одні говорять: «Піднімайте, врата, верхи ваші, — ї ввійде Цар слави!» (Пс. 23, 7), а інші, у свою чергу, зустрічаючи і супроводжуючи Христа, викликують: «Господь могутній у бою» (Пс. 23, 8). У якому «бою»? У тому, який Він почав за нас із загальним ворогом. Останнього не міг подолати ніхто з людей: ані з пророків, ані з праведників. Усі знаходилися під тиранією смерті, яка тоді царювала, поки не явився Цар віків, Який, зв’язавши сильного, забрав у нього зброю.

    Коли Господа прибивали до хреста, тоді сили небесні від цього були у здивуванні, все створіння було в тривозі, бачачи нове таїнство і споглядаючи страшне видовище, що відбувалося на землі. Земля захиталася, море зрушилося, схвилювалася безодня, все творіння охопив страх: жахнулися світила небесні, сонце і місяць утікали, зірки померкли, день не вистояв. Після того, як роздерлася в храмі завіса, наляканий ангел полетів звідти. Темрява покрила землю, стихії втратили свій порядок, день змінився. Бачачи свого Господа і Творця висячим на древі, творіння не могли перенести цього. Тоді пекло зруйнувалося, його ворота розбилися і замки були зламані. Давид, пророкуючи про це, говорив: «Бо розбив брами мідні і замки залізні зламав» (Пс. 106, 16). Смерть, яка досі царювала, була скинута під ноги Христові і з тріумфом забрана, як полонянка. Воскресаючи нетлінним і преславним тілом, Він знищив силу ворога, зруйнував його задуми, зійшов у царство пекла, зруйнував ворожий престол, скинув з ворога діадему, знищив його царські жезли і сказав невільникам, котрі знаходилися в пеклі:

    25 мая 2017 читати далі

  • Синаксар у шосту неділю після Пасхи, про сліпого

    Стихи:
    Світла Подателю, від Світла бувши Світлом,
    Сліпородженому очі Ти даруєш, Слове.

    У цей день, в шосту неділю після Пасхи, святкуємо чудо Господа Бога і Спаса нашого Ісуса Христа, створене над сліпим від народження. Чудо це, подібно колишньому з самарянкою і розслабленим, також здійснилося при посередництві води. Сталося ж воно так. Коли Христос у розмові з юдеями оголосив себе рівним Отцю і сказав: Перше, ніж був Авраам, Я є (Йо 8,58), ті метали в Нього камені.

    Він же, віддалившись звідти, бачить сліпця, що спотикається, який і народився таким, маючи лише обриси очей і заглиблення замість них. Отже, коли Спаситель зустрічає його в такому стані, учні запитують: Хто згрішив? Він – чи батьки його, що сліпим він уродився? (Йо 9,2), бо чули, як Він говорив розслабленому: Оце ти видужав, – тож не гріши більше (Йо 5,14), і що гріх батьків на дітях (пор. Єр 32,18). Окрім того, [серед деяких юдеїв] панувало епікурейське переконання [1], ніби душі існують передше [ніж виникає тіло], і ті з них, що в безплотному образі згрішили, зводяться в тіла. Відкинувши все подібне, Христос сказав: «Не тому він сліпий, але це для того, щоб на ньому явились діла Божі (пор. Йо 9,3), тобто, [мав Він на увазі] мої». Бо тут не про Отця мова, оскільки сполучник «щоб» вказує на вирок, а не на причину.

    21 мая 2017 читати далі

  • Синаксар у п’яту неділю після Пасхи, про самарянку

    Стихи:
    Ти, до криниці прийшовши за тлінною водою,
    Черпаєш воду живу, нею омиваєш гріхи.

    У цей день, в п’яту неділю після Пасхи, здійснюємо святкування Самарянки: оскільки Христос в цей день з усією ясністю об’явив себе Месією, що означає Христос або «Помазаник» (бо меса по-єврейському означає «єлей»), то нинішнє свято від того, вважаю я, і призначене на неділю, найближчу до переполовення П’ятдесятниці.

    І як у неділю перед цим Господь робить чудо в купелі, так в цей день – при криниці Якова, яку сам Яків викопав і подарував своєму синові Йосифові (див. Бут 48,22). Було то особливе місце, де багато міст населяли самаряни, і при тому розташоване поблизу гори Сомор.

    14 мая 2017 читати далі

  • Синаксар у четверту неділю після Пасхи, про розслабленого

    Стихи:
    Слово Христа укріпляє розслабленого:
    Саме слово є зціленням.

    У цей день, в четверту неділю після Пасхи, здійснюємо воспоминання про розслабленого і за звичаєм святкуємо це чудо.

    Святкувати чудо над розслабленим належиться тут і тому, що Христос вчинив його під час єврейської П’ятидесятниці. Прийшовши до Єрусалиму на свято, Він увійшов до купелі з п’ятьма критими ходами, яку побудував Соломон і яка називалася Овечою, бо там мили нутрощі овець, яких заколювали для жертвоприношення в храмі, або тому, що всякий, хто входив туди першим, як тільки вода раз в році порушувалась ангелом, ставав здоровим.

    І ось, знаходить там чоловіка, який перебуває в недузі тридцять і вісім років та не має нікого, хто кинув би його, лежачого марно, в воду. Отже, навчаємося звідси, яким благом є терпіння і твердість, і одночасно того, що Бог, оскільки належало з’явитися дару Хрещення, яке очищає всякий гріх, передбачив у Старому Завіті чудеса від води, щоб дар сей, коли з’явиться, був з готовністю прийнятий.

    07 мая 2017 читати далі

  • ВОЛИНЯНИН ПЕТРО РАТЕНСЬКИЙ: МИТРОПОЛИТ, ІКОНОПИСЕЦЬ, ЧУДОТВОРЕЦЬ

    Автори «житій» і літописці називають святителя Петра «великим із святителів», «дивним», «святим чудотворцем», «угодником Божим», «блаженним», «істинним пастирем». Руська церква зачислила його до сонму святих предстоятелів Руської землі, і руські люди присяглися його ім’ям уже в XIV ст.». Пам’ять святителя Петра, митрополита Київського і всієї Русі вшановується 3 січня (21 грудня за ст. ст.). Перенесення мощей б вересня (24 серпня за ст. ст.). – Ред.

    У ліку днів нового 2017 року православний церковний календар щодня відслідковує найважливіші події, вшановує пам'ять видатних особистостей та їхні діяння у розбудові церкви. Щороку 3 січня вшановується преставлення святителя Петра, митрополита Київського і Московського, чудотворця – постаті дуже непересічної та його діянь, які становлять неабиякий інтерес для сучасників в аналізі історії України і Росії. В літописі становлення православної церкви волинянину Петру Ратенському приділено велику увагу як одному з її головних будівничих – спочатку як митрополиту Київському, потім як першому митрополиту Московському і усієї Русі.

    Мощі святого Петра досі перебувають у Кремлі, а за його заслуги жителі Москви проголосили волинянина своїм небесним покровителем. На жаль, на Волинському Поліссі ім’я його повите забуттям, котре коріниться у незнанні власної історії.

    18 марта 2017 читати далі

  • Слово на неділю 2-гу Великого Посту Святого отця нашого Іоана Золотоустого

    Не будемо, браття, зневірюватися в своєму спасенні, але будемо підносити до Небесного Царя молитви, благання й прохання заступництва з багатьма сльозами. Нехай і цей піст буде нашим сподвижником і помічником у цьому доброму заступництві. Як після зими і з настанням літа, мореходець виводить у море своє судно, воїн чистить зброю і готує коня до бою, землероб гострить серп, мандрівник відважно виступає в дальню путь, борець знімає з себе одяг і готується до боротьби, так і ми, християни, з початком посту, цього духовного літа, як воїни почистимо зброю, як землероби нагостримо серп, як керманичі протипоставимо свої помисли хвилям непорядних бажань, як подорожні, почнемо шлях до неба.

    Оброби ниву твоєї душі, посічи терня, посій слово благочестя, насади чудові рослини любомудрості і з великою турботливістю доглядай за ними, — і ти будеш землеробом і скаже тобі Павло: «Працюючому трудівникові першому належить від плоду скуштувати» (2 Тим. 2, 6). І він займався цим мистецтвом, і тому в посланні до Коринфян сказав: «Я насадив, Аполлос поливав, Бог же зростив» (1 Кор. З, 6). Нагостри твій серп, бо його затупив ти пересиченням, — нагостри постом, Ступи на шлях, що веде до неба, ступи на шлях тісний і вузький, — і піди ним. Як же ти можеш, і ступити на цей шлях та йти ним? Виснажуючи й поневолюючи своє тіло, бо на тісному шляху дуже заважає огрядність від переситу. Приборкай хвилі непорядних пристрастей, угамуй бурю злих помислів, збережи в цілості човен, покажи велику досвідченість, — і ти керманич.

    12 марта 2017 читати далі