• «НИНІШНЄ СВЯТО Є ДЛЯ НАС ПОЧАТКОМ СВЯТ» (Слово на Різдво Пресвятої Богородиці святителя Андрея, архиєпископа Критського)

    "Різдво Богородиці" Ванівка, серед 15 ст. НМЛ

    Нинішнє свято є для нас початком свят. Будучи межею закону і переміни, воно стає також дверима до благодаті та істини. Воно може ще називатися середнім і останнім. Його початок – закінчення закону; середина – з’єднання крайніх точок, кінець – одкровення істини. «Мета бо закону – Христос» (Рм 10,4), Який, звільняючи нас від букви, приводить до духу. Тут кінець (закону): тому що Законодавець, звершив все, змінив букву на дух і все об’єднав в собі (пор. Еф 1,10), оживляючи закон благодаттю: благодать прийняла закон під своє панування, а закон підкорився благодаті, так що властивості закону і благодаті не зазнали взаємного змішання, а тільки тяжке, рабське і служебне (у законі), божественною силою перемінилося на легке і вільне (в благодаті), щоб ми – як говорить Апостол, - не були підневолені первнями світу (Гл 4,3) і не перебували під рабським ярмом букви закону. Ось вершина Христових до нас добродійств! Ось одкровення таємниці! Ось обоження прийнятого людства – як плід спустошення Богочоловіка.

    20 сентября 2017 читати далі

  • Слово святителя Андрея Критського на Успення Пресвятої Владичиці нашої Богородиці

    Успіння Богородиці, 2 пол. 16 ст.

    Колись ми возвеличили дівственну скинію Богоматері, нині ж заспіваймо пісню погребальну. І нехай ніхто не дорікає мені за те, що взявся за справу, що перевищує мої сили, бо склав я це слово зі смиренням, згідно з даною мною обіцянкою. Нехай також ніхто не дивується, якщо слово буде містити в собі щось відоме лише небагатьом. Отже, явився до гробу Божої Матері незліченний лик богоносців і всі чини смирних Сил, невидимо злетівши з висоти, зібралися на дивне видовище. Богонатхненні душі святих, яких книга Пісня Пісень в духовному сенсі називає дівами(П.п 1,2), були також там, складаючи хори навколо ложа, бо пристойно було, щоб богоугодні душі усопших були присутні при Цариці єства, передували Її переходу, супроводжували Її урочистою ходою і співали пісні на Її відхід.

    Відкрито лежало сяюче світлом тіло Богородиці, те, яке вмістило всю повноту богоначального Слова, яке, будучи видиме на ложі, обгорнуло все творіння пахощами мира.

    Вибрані з богомудрих причасники Святого Духа від прещедрої радості від богоприємної розради почали поперемінно співати натхненні погребальні піснеспіви. Однак пісні ці не були складені ними: їх навчив вимовляти і давав чути Дух Святий. Все, що говорили і слухали піснеславці, незрівнянно перевершуючи наше земне мистецтво, нічим не відрізнялося від звуків Ангелів, торжествуючих на Небесах. Їх висоту, глибину і нескінченну красу описувати не нам, що ніколи не коштували такої приємності: радше, ми повинні вшанувати їх мовчанням, як те, що перевершує наше розуміння. Ми приступимо тільки до того, в чому і успіх приємний, і погрішність не є небезпечна, що не засмутить вченого, і не буде заважко для невченого ...

    27 августа 2017 читати далі

  • «ПРИЙДИ, БЛАГОЧЕСТИВЕ ЗІБРАННЯ, СВЯТКУЙМО НИНІ СВЯТО». Слово преподобного Йоана Дамаскина на преславне Преображення Господа нашого Ісуса Христа

    Преображення с. Поляна сер. 16 ст. НМЛ

    Прийди, благочестиве зібрання, святкуймо нині свято, прийди, восторжествуємо нині з вишніми Силами. Прийдіть слухняні на поклик пророка Давида, заспіваймо Богові нашому, заспіваймо Цареві нашому, заспіваймо: Бо цар усієї землі – Бог, співайте якнайкраще (Пс 47, 8). В нинішній день на Таворі очима людськими було видно невидиме: видно було тіло земне, сяюче Божественним світлом, тіло смертне, що виливає славу Божества. Нині слухом людським чути було нечуване: бо ж Той, Хто являє Себе людиною, об’являється від Небесного Отця Сином Божим, Єдинородним, улюбленим, єдиносущним. Нині Творець і Господь всього з любові до рабів, зодягнувшись в образ раба і ставши по єству і за образом людиною, – саме нині являє в цьому образі красу Свою.

    Прийдіте, позаздримо і ми послуху апостолів, підемо з готовністю на голос Христовий, визнаємо непостидно Сина Бога Живого, зійдемо на гору чеснот – і ми побачимо славу і почуємо невимовні тайни: бо воістину блаженні очі, які бачать, і вуха, які чують те, що багато пророків і царів бажали бачити і чути, але не отримали бажаного (пор. Мт 13, 16-17). Отже, прийдіте і ми, пояснивши по можливості слова Божественного Писання, запропонуємо вечерю вам, добрим гостям, приправлену благодаттю Того, Хто недорікуватим дарував легкий і ясний для мови язик.

    19 августа 2017 читати далі

  • Преподобний Антоній Печерський, Київський, начальник усіх руських ченців

    Ікона преп. Антонія біля його погребіння у Ближніх печерах

    Антоній, преподобний Печерський народився приблизно 983 р. в Любечі на Чернігівщині. До чернечого постригу називався Антипом. Походив із міщансько-селянської родини, яка, ставши християнською, відзначалася великою побожністю. У молодому віці, почувши про чернече життя, Антип викопав печеру, у якій хотів відбувати подвиги. Потім подався на Афон, де прийняв чернецтво під ім’ям Антонія. За короткий час своїми подвигами на Афоні він здивував навіть старих ченців. Пробувши на Афоні багато років, за порадою ігумена повернувся в Україну, «щоб і тут бути на користь і підтримку багатьох». Преподобний Антоній прибув до Києва, але існуючі в місті невеликі приватні монастирі його не задовольняли, бо на Афоні він звик до іншого чернечого життя. Шукаючи місце для чернечих подвигів, він оселився за містом, недалеко від села Берестова, в печері, у якій недавно перед тим відбував подвиг посту й молитви священик цього села — Іларіон, вибраний в 1051 р. Київським митрополитом. У печері преподобний Антоній за афонським прикладом проводив час у молитві, посту й праці. Слава про нього скоро розійшлася між людьми й незабаром біля нього зібралися ченці (серед них одним із перших прибув преподобний Феодосій). Це і стало початком заснування знаменитого Києво-Печерського монастиря, створення якого припадає на часи князювання великого князя Ярослава Мудрого 1051 р., тобто на час оселення преподобного Антонія Печерського.

    23 июля 2017 читати далі

  • Слово святого отця нашого Йоана Золотоустого на Різдво святого Йоана Предтечі

    Благочасний день празника і всенародна радість, коли я згадав Гавриїлове служіння і священство Захарії. Почуйте-бо євангелиста Луку (Лк 1), який розповідає, що сталося із Захарією. Увійшов у церкву Божу покадити, і всі люди були зовні, чекаючи в час тиміяму. Явився ж йому ангел Господній, стоячи праворуч від вівтаря кадильного, на місці для такого явлення відповідному й віри достойному, яке стверджувало, що видиме – правда, а не примарна зваба. І збентежився Захарія, бачивши, і страх напав на нього. О страху, передмово невірства, непостійносте розуму, душі легке падіння! Сам ангел це виправив – сказав: «Не бійся, Захаріє, почуто молитву твою». Виганяє страх і приводить бажання: сказав «Не бійся» – не мовчав, але про силу молитви, яка Божий дар здобула, сповістив: «Почута, – казав, – молитва твоя, і жінка твоя Єлисавета народить сина тобі, і назвеш ім’я йому Йоан» (Лк 1,13).

    07 июля 2017 читати далі

  • Синаксар у неділю Всіх Святи

    Стихи:
    Господа нашого друзів всіх прославлю я.
    А всякий, хто бажає, нехай вступить у їх сонм.

    У цей день, в неділю першу по П’ятдесятниці, здійснюємо святкування всім святим по всій вселенній – в Азії, Лівії та Європі, на півночі і півдні. Сьогоднішнє свято Божественні отці визначили звершувати після сходження Всесвятого Духа, якби вказуючи, що все це здійснене через апостолів Його пришестям, яке умудрило і просвітило тих, що походять від нашого змішання, повернувши їм [колишню гідність людини] для заповнення відпалого ангельського чину, і через Христа до Бога привело: одних – мучеництвом і кров’ю, інших – доброчесним життям і звичаями.

    І ось, здійснюється те, що перевершує всяке єство. Бо Дух Святий, за природою своєю володіючи устремлінням вгору, сходить у вигляді вогню, а прах земний, що за єством прагне вниз, до небес сходить, і це тілесне наше змішання. Адже плоть наша, раніше прийнята і обожена Богом Словом, возвишена і по правиці слави Отчої возсівши, нині, згідно з обітницею, усіх, що бажають, притягує до себе (див. Йо 12,32), так як би Бог Слово показав діла примирення і якусь провидінну мету приходу свого у плоті і домобудівництва [1]. Бо передше відкинутих – неосвічений народ язичників – приводить Він до єднання і до дружби з собою, тоді як людська природа приносить Богу, немов якесь начало, тих, хто благими ділами своїми були в ній різним чином вправні. Отже, ось перше міркування, по якому ми здійснюємо святкування всім Святим.

    11 июня 2017 читати далі

  • Синаксар в неділю святої П’ятдесятниці

    Стихи:
    В подуві бурхливому язиковогненно подає
    Христос Божественного Духа апостолам.
    Вилився Дух у день цей великий рибалкам.

    У цей день, в неділю восьму після Пасхи, Святу П’ятдесятницю святкуємо і це свято запозичене нами з священних книг євреїв. Бо як ті святкують у себе П’ятдесятницю, шануючи число сім, і тому ще, що вони, провівши в пустелі п’ятдесят днів після Пасхи, прийняли закон – так і ми, святкуючи п’ятдесят днів після Пасхи, приймаємо Святого Духа, Який встановлює закон, що наставляє на всяку істину і нахиляє до богоугодного діла.

    04 июня 2017 читати далі