Синаксар у Квітну неділю (неділю ваїй). Вхід Господній в Єрусалим.

Стихи: На безсловесну тварину возсів Той, що створив словом небеса, людей звільняючи від уподібнення тваринам.

У цей день ми святкуємо славний і пресвітлий празник ваїй (Квітної неділі) ось чому. Після воскресення Лазаря з мертвих численні, бачачи, що сталося, увірували в Христа; тому юдейське зборище затвердило вирок: вбити Христа і самого Лазаря. Ісус віддалився [1], уникаючи їх злоби, а вони вирішили неодмінно вбити Його у празник Пасхи, але деякий час було Йому дано уникнути цього. За шість днів до Пасхи, говорить євангелист Йоан, прибув Ісус у Витанію, де перебував Лазар, якого воскресив був з мертвих. Там, отже, справили йому вечерю, а й Лазар був серед тих, які разом з ним посідали до столу, а сестра його Марія помазала миром ноги Христа (пор. Йо 12,1-3).

На другий день Господь послав своїх учнів, щоб вони привели ослицю й осля. І Той, Кому престолом служить небо, сівши на осля, увійшов до Єрусалиму. І одні стелили Йому свій одяг (по дорозі), а інші зрізали гілки з фінікових дерев (і стелили по дорозі). Діти ж єврейські, які і передували Христові, і супроводжували Його, тримаючи гілки в руках, кричали: Осанна Синові Давида! Благословен той, хто йде в ім’я Господнє, Цар Ізраїлів! (пор. Мр 11,8-9; Мт 21,9; Йо 12,13). Так було тому, що Дух Святий ворушив їхніми устами для прославляння і вихваляння Христа. Вайями, тобто гілками, вони знаменували перемогу Христа над смертю, так як «вайєю» у євреїв називається гілка, що розпускається (оживаюча). Був же звичай – надавати почесті переможцям у боротьбі або в яких-небудь війнах, супроводжуючи їх в урочистій процесії з гілками вічнозелених дерев. А молодий (необ’їжджений) осел, на якого возсів Христос, таємниче означав нас, язичницькі народи, бо підкоривши їх (своїй владі), Він став іменуватися Побідоносцем і Переможцем, Царем усього світу.

Про це свято сповіщав пророк Захарія: радуйся вельми, о дочко Сіону! Ось Цар твій іде до тебе, і верхи на ослі їде, на осляті, на молоденькій ослиці. (Зах 9,9); а також Давид про дітей: з уст дітей і немовлят учинив єси хвалу (Пс 8,3).

І коли увійшов Христос в Єрусалим, говорить (Євангеліє), заметушилося все місто (Мт 21,10), люди ж, підбурювані первосвящениками із заздрості, намагалися вбити Його. Але Він таївся, ховаючись, а появляючись, говорив до них притчами.

Христе Боже наш, по невимовному милосердю Твоєму зроби нас переможцями нерозважливих пристрастей, сподоби побачити Твою славну перемогу над смертю, світле і життєдайне Воскресення та помилуй нас, нині і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

[1] У місто Ефраїм, околицю поблизу пустелі (див. Йо 11,54).